Служба внешней разведки Росії, нагородила групу осіб, що брали безпосередню участь у легендарній операції "Козацькі регалії".

Нагадаємо, що з весни 2006 року українські журналісти і Американське козацтво, потрапили у неймовірну історію довкола унікальних козацьких реліквій Січової доби з музею Кубанського козацтва у Ховеллі (Нью-Джерсі, США). Українці хотіли чесно розділити колекцію - печатку Війська Запорізького, колекцію прапорів Січі, булави, деякі документи, повернути в Україну. Все інше - передати в Краснодар. До процесу долучилося шовіністичне керівництво Краснодарського краю Росії, відоме безглуздою дамбою на Тузлу. Ці вирішили загребти все. Залучили місцеве ФСБ. Ті - СВР. І почалося...

Коли українці, що діяли публічно, проводячи інформкампанію, залучаючи депутатів, владу, майже досягли успіху, в США висадилася небачена група спецназу, яка просто пограбувала музей! Цінності відкрито перевезли до Генконсульства Росії в Нью-Йорку. Вибухнув міжнародний скандал.

Українські журналісти, розлючені таким закінченням розкішної сенсації, почали відновлювати Кубанську Народну республіку, знищену більшовиками.

Несподівано, історія отримала продовження. Вигулькнула легенда про 80 возів золота і діамантів, що склали основу золотого запасу КНР і були заховані на Кубані, в Адигеї та Україні. Скарб оцінили у 150 млрд. доларів. Наївні журналісти з часописів "Нова Січ" та "Музеї України", прихопивши ящик горілки, сміливо рушили на розшуки. В степи і до моря. Поки-що нічого не знайшли, але, хоч відпочили...

Після цього, спецслужби кількох країн, що спостерігали за операцією з усмішкою, спровокували справжню гонку. Почалося небачене міжнародне полювання за архівами з картами і певними кодами. Ці документи були розпорошені в кількох приватних архівах.

Свого часу, кубанські козаки, що перейшли на бік Гітлера в Югославії, повернулися на Кубань. Існували секретні зондеркоманди, що теж розшукували скарби. Українські журналісти ще не дійшли до цієї захопливої сторінки...

Дуже швидко спецслужби, вирахували онука відомого козацького генерала. Валерій Бабич очолював службу безпеки Козацького народного освободительного движения. Багато чого знав саме про період Другої Світової війни. Зібрав потужний архів, де збереглися дуже важливі документи.

Нам вдалося знайти останні фотографії цієї непересічної людини.

В травні 2007 року, В.Бабичу раптово стало погано. Інсульт. Він впадає в кому. На якийсь час вирвався з небуття, зателефонував сестрі, і попросив пустити до тайнику з архівом людину, якій довіряв. Що сестра і зробила.

Про подальші події ми вже писали. В.Бабич помер у середині вересня. Дивна транспортна фірма колишніх офіцерів КГБ в США. Контейнер. І неймовірний конфуз на американській митниці. Вантаж заарештували на прохання...української сторони! Наші теж включилися, зговорившись з американцями. До Росії відправився порожній контейнер!

Українці спрацювали блискуче! Архів було вивчено, перефотографовано. Все, що стосувалося Росії, передано СВР. Все, що зачіпає Україну, козацтво - а це більше 1000 кг документів, відправлено до Києва. Шлях неспішний, чекаємо...

24 вересня, морем, до Новоросійська відбула і російська, менша, частина архіву. Десь за місяць дійде...

28 вересня велика група осіб, причетних до пограбування музею Кубанського козацтва у Ховеллі, та не зовсім вдалої операції з архівом Бабича, отримала медалі "За содейстие СВР РФ".

Закінчився якийсь проміжний етап. Крім архіва Бабича є ще щось... Судячи з усього, є якийсь фальшивий слід. Адже німецькі зондеркоманди фактично нічого не знайшли! Ймовірно, ще можуть залишитися свідки!

Я особисто так і не зрозумів, де булава Кубані (вона ж булава Сірка), що лежала в Манітобському університеті Канади? Де архів останього Прем*єра КНР і отамана Кубанського козацтва Василя Іваниса? Адже, він ТОЧНО знав, де скарб! Що за операцію проводило СВР в Канаді кілька місяців тому?

Знову таки, якщо були німецькі зондеркоманди з пошуку скарбів, повинні бути стартові документи! Німці ж просто так, під час війни, не будуть відривати людей! Значить, щось є в архівах СС чи якоїсь іншої служби! А вони, переважно в Москві і США! Коло знову замикається...

Чесно кажучи, після всієї цієї міжнародної історичної головоломки, про регалії якось всі і забули. Їх, до речі, помпезно переправили на Кубань. І для чого вони місцевим шовіністам, ніхто не знає...

Хоча, у Києві є дуже відомий готель, частина якого, належить декому з лідерів Краснодару... Та і дев*ять найбагатших сімей кубанських олігархів, скупили будинки на Осокорках, здається. Нижні Сади, чи що... І чиїсь нащадки успішно навчаються в Київському національному університеті... Тож інтрига довкола козацьких регалій продовжується...

Хоча, це вже не дуже суттєво. Основне полювання почалося за іншим. Золото!

Віктор Тригуб, редактор журналів "Нова Січ" і "Музеї України"

Ведомственная медаль СВР России "За взаимодествие" учрежденная в ноябре 2004 г., предназначена для награждения лиц, оказавших существенное содействие Службе внешней разведки РФ в выполнении возложенных на нее задач.
Она представляет собой классическую десятилучевую орденскую звезду, составленную из двух звезд гербового знака СВР России: верхняя - белого металла; нижняя - желтого металла, сдвинута по оси на 36 градусов.
Размер звезды - 38 мм между остриями лучей по диагонали. В центре знака на схематическом изображении параллелей и меридианов по выпуклой плоскости голубого фона - золотые метерики, вне сетки меридианов по темно-красному кругу - золотая надпись девиза: "Отечество Доблесть Честь".
В нижней части между литерами - три разделительные звездочки желтого металла. В верхней части медаль с помощью ушка и переходного кольца крепится к стандартной пятиугольной колодке. Ширина муаровой шелковой ленты - 24 мм. Левая её часть традиционна для наградной системы СВР России, а именно желтая - васильковая - желтая, ширина полосок соответственно - 1, 10, 1 мм. Правая часть: белая-васильковая-желтая-красная-желтая-васильковая-белая в соотношении 1, 2, 1, 4, 1, 2, 1 мм.
На реверсе, на матовой плоскости нижней звезды - по кругу надпись "За взаимодействие", внизу горизонтально, в две строки - надпись "СВР России".